Адальберт Ерделі
(1891 — 1955)
Засновник Ужгородської публічної школи малюнку, майстер тонких експериментів, малював воду так, як ніхто інший на Закарпатті..
«Завдяки своєму талантові — кожен митець інакший».
Ерделі міг би спокійно собі жити та працювати закордоном, але мав слабкість до Закарпаття і інтелігентних людей. Логічно отримав почесне звання першого голови Закарпатської обласної організації Національної спілки радянських художників України, так само логічно і втратив його. Та й всю прихільність влади й свої привілеї. Бо радянським чиновникам космополітизм Ерделі до духу не прийшовся.
«Вид на Ужгород весною», 1950 р.
«В околицях Рахова», 1940 р.
Довкола Ерделі вирувало життя, він писав не лише картини, а й нову історію. Йому замало було лише фарб, він залишив по собі роман, щоденник та цілу хвилю послідовників. Він знав, коли помре — і в останню ніч повідомив дружині, що його не стане. В Ерделі була точно персональна лінія з космосом, де на його дзвінки завжди відповідали.
Три факти про Адальберта Ерделі:
1. Він був присутнім на судовому процесі над Гітлером 1923 року в Мюнхені. Ерделі тоді працював у газеті і робив зарисовки з процесу.
2. Написав роман ІМЕН, а саме слово стало філософією його життя. Для Ерделі ІМЕН було найкращим поняттям людини. І – початкова літера слова Isten («Бог» з угорської), М — з мистецтва (muveszet), Е — з любові (szeretet), H — зі слова безконечність (vegtelen).
3. Для майбутніх поколінь він сам розставив ієрархію закарпатських художників свого часу, бо розумів, що радянські мистецтвознавців не зможуть дати неупередженої оцінки творчості митців. Поруч із собою Ерделі ставив Йосипа Бокшая та Еміля Грабовського.
«Дворик А. А. Коцки», 1953 р.
“Кулінарія — теж мистецтво. Художники, які творили на Закарпатті, знали кілька особливих домашніх рецептів. Адальберт Ерделі, наприклад, любив смакувати медівником — медовим калачем. Запах цього десерту повертає в дитинство, коли вся родина сідає за стіл, тихо тріскочуть свічки, а за вікном повільно сідає сонце між горами.
Як приготувати справжній закарпатський медівник?
Вам знадобиться:
На коржі — 3 яйця, 150 г меду, 100 г масла, 100 г цукру, 300 г борошна, 1 чайна ложка соди, плитка чорного шоколаду.
На крем — 200 г вершків, 150 г цукру, ванілін,
0,5 л сметани.
Починайте з тіста:
Яйця злегка збийте до однорідності. Додайте мед, масло та цукор, ставте все на невеличкий вогонь та помішуйте, доки суміш не стане однорідною.
Зніміть з вогню, додайте соду та добре перемішайте. Всипайте повільно борошно та добряче все перемішуйте ложкою. Тісто виходить тепле, в’язке, липке – так і повинно бути.
Деко з духовки змастіть маслом. Розігрійте духовку до 200 градусів. Розділіть тісто на 5 рівних частин — для коржів.
Першу частину розтягніть до країв дека. Ставте до печі та тримайте 5-8 хвилин. Корж повинен стати темним з червонуватим відтінком. Пильнуйте, щоб краї не потемнішали та не стали сухими.
Повторіть те саме з іншими коржами і не забувайте щоразу змащувати деко олією. Зручно випікати на двох деках — поки один корж печеться, ви другий розтягуєте.
Готуємо крем:
Вершки збийте до густоти, додайте цукор, ванілін та сметану. Збийте все, доки цукор не розчиниться повністю.
Змастіть коржі по черзі кремом та обмажте боки. Верхній корж теж намастіть. А зверху залийте весь медівник розтопленим шоколадом. Ставте до холодильника на 3-4 години. І смакуйте гуцульське!
Не забувайте про справжній закарпатський мед, ми знаємо, що такий є в “Медовому домі” в Мукачеві: https://medovuj-dim.com/