Адальберт Ерделі

Золтан Шолтес

(1909 — 1990)

Художник, що присвятив себе Богу та природі, священик, який вірив у сакральність фарб

«Якщо мої роботи випромінюють тепло, красу й світло, то я щасливий ділитися цим із глядачем»

Ерделі А._’Осінній пейзаж з копицею’, 1954, п.о., 102х117_A 1

«Під Говерлою», 1952 р.

Служити Богу та мистецтву – у Золтана Шолтеса це виходило однаково вправно. Кажуть, що Шолтес був улюбленим учнем Бокшая та Ерделі, які заснували Ужгородську публічку школу малюнку. Так це чи ні, а Шолтес був серед перших випускників школи та тримав міцну дружбу із вчителем Бокшаєм усе життя.

Художник познайомився із Бокшаєм ще в Ужгородській гімназії, де той викладав малювання. Батько Шолтеса мріяв, щоб син став священником, але обирати Золтан не збирався. І паралельно вчився в семінарії та публічній школі малюнку. І служіння Богу, і живопис він однаково вважав мистецтвом.

Першим місцем служіння Золтана Шолтаса став Ужок з його мальовничими краєвидами. Тут він зустрів майбутню дружину Шарлоту, з якою прожив майже 60 років (а уваги дівчини домагався майже 8 років, до речі), тут народилася донька та син, самотужки побудував фару, зустрічав друзів-художників та навіть вінчав ще одного представника Закарпатської школи живопису — Коцку.

Шолтес пройшов непростий шлях, мусив відмовитися від сану через радянську владу, аби через 25 років повернутися до служіння. Як казав його близький товариш Контратович: «Коли б не відмовився від сану, то може і не жив би. І не намалював би стільки картин». Але ще замолоду мав успішні виставки, був членом Спілки художників Чехословаччини, а 1946 року з колегами став засновником Закарпатського відділення Спілки художників України. Отримав він і звання Заслуженого художника України 1975 року.

Ерделі А._‘Вид на Ужгород весною‘, 1950, п.о., 77х85_A 1

«Церква в с.Ужок», 1936 р.

Ерделі А._‘В околицях Рахова‘, 1940, п.о., 98х128_A 1

«Весна в Ясінях», 1966 р.

Тривалий час працював у виробничих майстернях, де став головним художником. Але пленери та роботу на природі ставив у пріоритет.

Шолтес читав Біблію та Платона, вплітав сакральні теми в живопис і одночасно оспівував пантеїзм карпатських гір. Його живопис був таким же світлим, які і думки. Соковиті, дзвінкі фарби, масштаб поруч із дрібними деталями, він прагнув передати свій погляд на рідний край, своє чуття. І поруч із реалізмом вигулькували риси імпресіонізму та романтизму.

Хтось говорить, що він був майстром панорам, хтось наголошує, що особливо вдавалася художнику зима — він писав її з особливою світлоносністю, неймовірними кольорами та тональностями, так наче зима була його «творчою весною». Золтан Шолтас був майстром «поетичного реалізму» і завжди прагнув через фарби показати своє захоплення красою рідної землі.

Три факти про
Золтана Шолтеса:

1. Він висвятив український прапор 1938 року у Волосянці разом із Августином Волошиним, який 1939 року став президентом Карпатської України.

2. Просидів 8 тижнів у в’язниці за наклеп, що підтримував січових стрільців.

3. Був відмінним столяром, після розгрому церкви працював на меблевому комбінаті та робив санчата й меблі.

Ерделі А._’Дворик А. А. Коцки’, 1953, п.о., 55х60_A. Erdeli_’A Yard Of A 1

«Полонина Рівна», 1972 р.

“Як називають картоплю на Закарпатті? Є ціла купа локальних назв: крумплі, булі, ріпа — і ми певні, ви почуєте ще декілька, якщо помандруєте по карпатських селах.
Художник Золтан Шолтес був поціновувачем карфьолі (от вам і ще одна назва, до речі). В його попівській фарі часто апетитно пахло вурдою та гарячою стравою. Бо саме вурда ідеально пасує до молодої картоплі.

Вурду — а це особливий варений сир — готують на гірських пасовищах чабани. Щоб вийшла добра вурда, треба взяти жентцицю, молочну сироватку, що лишається після приготування сиру. Сама ж вурда має ніжний та навіть солодкуватий смак.

Щоб приготувати молоду картоплю за рецептом Шолтеса, вам потрібно:
Добре промити картоплю та зварити її в підсоленій воді.
Злити воду та подрібнити картоплю на менші шматочки.
Підсмажити на сковорідці підкопчене сало і посипати ним картоплю.
А потім ще все притрусити зеленим порізаним кропом.
Майже готово: розкладайте страву по тарілках і зверху просто на гарячу картоплю покришіть овечу вурду.

А де знайти справжню вурду? Ми радимо шукати на фермерському господарстві «Розтока» в селі Нижня Апша https://tuca.com.ua/virobniky/zakarpatska-oblast/rostoka-fg/?fbclid=IwAR0riD8Nz4O4RzP6MItj1IIOPX65W4lml1FOFdfyNGRiVvRT3F6lNF6rGxE

29.10.20

Поділитися