Як звучить Закарпаття?

Закарпаття має свій неповторний голос. Якщо ви почуєте музику регіону, навряд сплутаєте її з іншою. Ви зможете вловити низькі та потужні заклики трембіт, містичні вібрації варгану та дзвінку й пронизливу пісню сопілки. І якщо вслухаєтеся, то впізнаєте в музичних інструментах інтонації ландшафтів, коли струнні дзвенять так само, як гірські потічки.

У таких умовах важко не зрости композитором, або принаймні не стати музикофілом. Художники Закарпатської школи живопису багато музикували самі, Коцка та Контратович, наприклад, вправно грали на скрипці. А поруч із митцями крокували ті, хто писали музику Карпат. Наприклад — близький товариш Адальберта Ерделі Дезидерій Задор.

Саме він став фундатором закарпатської композиторської школи і справив потужний вплив на музичну традицію регіону. І не можливо говорити по музику гір та не згадати Задора і ще одного талановитого композитора — Євгенія Станковича.

Його називають українським Ференцем Лістом. Народився Дезидерій в Ужгороді та став справжнім героєм свого міста. Недарма Ужгородський музичний коледж має його ім’я. Саме в Ужгороді Задор вперше музикував на органі, виступав із концертами та представив свої композиції.

Першими вчителями музики Задора стали батьки, а далі була Празька консерваторія, етнографічні експедиції, виступи в Будапешті, робота художнім керівником у філармонії Ужгорода та викладання в Львівській консерваторії.

Він багато в чому був першим: першим із закарпатських музикантів отримав аспірантську освіту та пройшов закордонні класи, першим став переможцем республіканського радіоконкурсу піаністів.

Став першим директором музичного коледжу в Ужгороді та кумиром для студентів, які називали його «некоронованим королем». Він виховав ціле покоління композиторів, музикантів та виконавців. Заслужений діяч мистецтв України Задор поклав усі сили на те, щоб створити на Закарпатті потужну музичну школу європейського рівня. І йому вдавалося поєднувати дикий колорит коломийок з витриманою класикою.

Ще один потужний талант, який має вплив на музичну культуру Закарпаття. Він 6 років очолював Національну спілку композиторів та встиг отримати всі почесні звання, які є в Україні, став наймолодшим лауреатом Шевченківської премії на той час. Як повторював сам композитор — він «простий хлопець із Сваляви», навчався в Ужгородському музичному училищі, Львівській та Київській консерваторіях. У його доробку мелодії до 100 українських стрічок, 6 спектаклів, симфонії та інструментальні композиції, опери “Коли цвіте папороть” і “Rustici”, балети та реквієми.

Євген Станкович тривалий час був центральною фігурою в сучасній музиці України, а не лише Закарпаття. Досконалий в техніці та вільний в емоціях — таким виступає Станкович у своїх творах. І їх з оплесками приймають зали по всьому світу.

Музична традиція на Закарпатті триває. Нещодавно в Мукачево відкрили сучасну потужну студію звукозапису, а композитори продовжують створювати музику з карпатським характером. Приклад тому — родина Пірових.

Іван 40 років працював викладачем та написав кращий в Європі підручник з сопілки «Як заграє сопілонька». Його пристрастю були і є народні пісні та обряди. Він зібрав та описав десятки багатонаціональних творів, а в селищі Шенборн Мукачівського району дослідив фольклорну німецьку творчість — сценарій, аранжування й оркестровку «Шенборнське весілля» почули 8 країн світу, а Німеччина придбала цей матеріал.

Іван Піров багато працює з народним матеріалом та вправно перекладає класичні твори для сопілки, пише авторські композиції та тексти до пісень, які виконують на міжнародних фестивалях та конкурсах.
Композитор видав понад 10 робіт, серед яких авторські збірки, навчальні та практичні посібники. А праця «Музичний буквар» та мюзикл «Музична крамничка» за визнанням фахівців стали найяскравішим доробком на теренах України серед творчої інтелігенції краю за останніх 25 років.

З огляду на весь досвід ми не могли оминути Івана Пірова і саме він став одним із співавторів музичної композиції до Шляху Закарпатського живопису. Разом зі своїм сином Владиславом та талановитим вокалістом і композитором Анатолієм Рябіниним вони створили звукову історію нашого проєкту. І записати її вдалося ніде інде, як в Мукачево на сучасній студії звукозапису в Палаці культури.
Це приклад того, що автентичні твори можна створювати і писати виключно на рідних теренах, адже студія в Мукачево вражає обладнанням та можливостями: там записують гурти в реальному часі, хори, ансамблі, оркестри малої форми, і звісно — вокалістів. А ще створюють аранжування та пишуть музику для фільмів.
І нам пощастило і з місцем, і з командою. Адже Владислав Піров разом із Анатолієм Рябініним стали переможцями міжнародного звукорежисерського конкурсу від німецького коледжу HOFA, в якому брали участь понад 600 студій світу. Разом вони створили гурт BLAT та записують власні пісні. Владислав багато працював на студіях звукозапису США та Німеччини, а зараз керує власною студією звукозапису в Мукачево.